За час повномасштабної війни Сили оборони України неодноразово переходили від стримування російських військ до активних контрнаступальних дій. Одним із перших переломних моментів стала весна 2022 року, коли російські війська були змушені залишити Київщину та загалом північ України. Восени того ж року українська армія провела стрімку операцію на Харківщині, повернувши значні території та змусивши російські підрозділи відступати. Наступним важливим етапом стало звільнення правобережної частини Херсонщини та самого Херсона у листопаді 2022 року. Саме кампанії 2022 року залишаються одними з найбільших українських успіхів за весь період повномасштабного вторгнення, пише MigNews.
Улітку 2023 року Україна розпочала нову контрнаступальну кампанію на півдні та сході. Сили оборони просувалися на Запорізькому напрямку, зокрема в районі Роботиного, однак темпи операції суттєво стримували масштабні мінні поля, укріплення та багаторівнева російська оборона. Просування було значно повільнішим, ніж під час Харківської операції 2022 року, а стратегічного прориву до узбережжя Азовського моря досягти не вдалося. Водночас українські військові змусили Росію утримувати значні сили на південному фронті та продовжили виснажувати її оборону. Reuters зазначав, що саме щільне мінування та підготовлена система укріплень стали одними з основних факторів, які сповільнили наступ.
Новим етапом стала Курська операція, яка почалася 6 серпня 2024 року. Українські війська несподівано перенесли наземні бойові дії на територію Росії та на піку операції заявляли про контроль приблизно над 1,4 тисячі квадратних кілометрів Курської області. Москва була змушена перекидати додаткові сили, а українські підрозділи протягом кількох місяців утримували частину захопленої території. Згодом площа українського контролю скоротилася, а навесні 2025 року Сили оборони залишили більшість раніше зайнятих районів. Попри це, Курська операція стала одним із найбільш нестандартних українських наступальних маневрів за час війни.
У 2025 році увага також була прикута до району Добропілля на Донеччині. Після швидкого російського просування українські сили перейшли до контрнаступальних дій та почали відновлювати позиції. У вересні 2025 року президент Володимир Зеленський заявляв про повернення близько 160 квадратних кілометрів і зачистку ще понад 170 квадратних кілометрів та дев’яти населених пунктів. Восени Київ продовжував повідомляти про успіхи в цьому районі, попри важкі бої поблизу Покровська та Добропілля. Ця операція показала, що навіть за умов загального тиску російської армії українські війська зберігали можливість проводити локальні контрудари.
У 2026 році новою точкою українського просування став Олександрівський напрямок на стику Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. За інформацією DeepState, під час останнього масштабного оновлення карти було підтверджено повернення близько 241,73 кв. км території та розширення «сірої зони» у бік російських позицій. Водночас офіційні дані охоплюють ширший період операції: 12 серпня президент Володимир Зеленський повідомив, що від початку наступальних дій Сили оборони відновили контроль над 745 кв. км та 26 населеними пунктами. Серед них — Зелений Гай, Зірка, Мирне, Березове, Новогригорівка, Воскресенка, Маліївка, Тернове та інші села трьох областей. Таким чином, цифри 241,73 та 745 кв. км не суперечать одна одній: перша стосується змін, відображених аналітиками на карті, тоді як друга є офіційною оцінкою результатів усієї операції від кінця січня 2026 року.
Нинішні дії на Олександрівському напрямку відрізняються від швидкого прориву на Харківщині у 2022 році чи транскордонної Курської операції. Йдеться про тривалу кампанію, у межах якої українські підрозділи поступово відновлювали контроль над територіями на важливому стику трьох областей. Президент України повідомив, що операція проводилася із січня до серпня 2026 року за участю Десантно-штурмових військ та інших складових Сил оборони. Російські війська водночас продовжують наступальні дії на інших ділянках східного фронту, тому ситуація залишається динамічною. Олександрівський напрямок став черговим прикладом того, як за чотири роки характер українських наступальних операцій змінювався — від масштабних проривів і звільнення обласних центрів до локальних контрударів та послідовного повернення територій.
Повітряна тривога в Україні 13 серпня 2026: онлайн-карта сирен у режимі реального часу.
