Кір Стармер оголосив про відставку з посади лідера Лейбористської партії та підтвердив, що залишить крісло прем’єр-міністра Великої Британії після завершення внутрішньопартійних виборів. Політик уже повідомив про своє рішення короля Чарльза III, передає редакція MigNews з посиланням на Sky News і The Guardian.
Стармер не піде з Даунінг-стріт негайно. Він залишатиметься прем’єр-міністром протягом перехідного періоду, доки лейбористи не оберуть нового керівника, який зможе сформувати уряд. Партія розраховує завершити процедуру до повернення парламенту з літніх канікул у вересні 2026 року.
Оголошуючи рішення, Стармер визнав, що більше не має достатньої підтримки всередині партії для участі в наступних загальних виборах. За його словами, перед лейбористами постало питання, чи залишається він найкращим кандидатом для керівництва партією під час майбутньої виборчої кампанії.
«Я почув відповідь партії на це питання і приймаю її з повагою», — заявив Стармер під час виступу в Лондоні 22 червня 2026 року, пояснюючи причини відставки.
Він наголосив, що кожне рішення на посаді ухвалював, виходячи, за його словами, з інтересів країни. Водночас прем’єр визнав політичну реальність: частина депутатів, урядовців і партійних активістів більше не вважала його здатним привести лейбористів до перемоги на наступних парламентських виборах.
Стармер звернувся до Національного виконавчого комітету Лейбористської партії з проханням затвердити офіційний графік виборів нового лідера. Висування претендентів має розпочатися 9 липня та завершитися до літньої перерви в роботі парламенту.
У разі участі кількох кандидатів партія проведе повноцінну виборчу кампанію серед депутатів, членів Лейбористської партії та інших груп, передбачених її внутрішніми правилами. Якщо конкурентів не буде, нового керівника можуть затвердити раніше.
Основні етапи передачі влади:
| Етап | Очікуваний термін |
|---|---|
| Оголошення Стармера про відставку | 22 червня 2026 року |
| Початок висування кандидатів | 9 липня 2026 року |
| Завершення основного етапу номінацій | До літньої парламентської перерви |
| Обрання нового лідера лейбористів | До повернення парламенту у вересні |
| Формальна зміна прем’єр-міністра | Після завершення партійних виборів |
До завершення процедури Стармер продовжуватиме виконувати всі повноваження глави уряду. Він пообіцяв забезпечити впорядковану передачу влади та підтримати наступника.
Відставка означає, що Велика Британія отримає вже сьомого прем’єр-міністра приблизно за десятиліття. Період політичної нестабільності розпочався після референдуму щодо Brexit у 2016 році, коли посаду залишив Девід Кемерон. Після нього уряд очолювали Тереза Мей, Борис Джонсон, Ліз Трасс, Ріші Сунак і Кір Стармер.
Стармер став прем’єр-міністром у липні 2024 року після переконливої перемоги Лейбористської партії на загальних виборах. Лейбористи повернулися до влади після 14 років перебування в опозиції, однак уже протягом перших двох років уряд зіткнувся зі зниженням рейтингів, внутрішніми конфліктами та невдоволенням частини виборців економічною політикою.
Тиск на Стармера посилився після втрат партії на місцевих виборах, кадрових відставок в уряді та зростання популярності Reform UK. Додатковим чинником стало повернення до парламенту Енді Бернема, якого британські медіа називають головним претендентом на керівництво партією.
Хто може замінити Кіра Стармера
Найімовірнішим наступником Стармера вважають Енді Бернема — колишнього мера Великого Манчестера та досвідченого лейбористського політика. Він повернувся до Палати громад після перемоги на довиборах у виборчому окрузі Мейкерфілд.
Бернем уже підтвердив намір балотуватися на посаду лідера партії. Його кандидатуру підтримав колишній міністр охорони здоров’я Вес Стрітінг, який раніше також розглядав можливість участі у виборах, але відмовився від власної кампанії.
У Лейбористській партії водночас обговорюють необхідність висування альтернативного кандидата, щоб уникнути автоматичного затвердження Бернема без повноцінного голосування. Серед можливих претендентів британська преса називає окремих членів уряду та депутатів, однак офіційно більшість із них про участь ще не заявила.
Новий лідер лейбористів майже автоматично стане наступним прем’єр-міністром, оскільки партія зберігає більшість у Палаті громад. Після завершення внутрішньопартійної процедури Стармер має подати королю формальну заяву про відставку з посади глави уряду. Монарх запросить нового керівника партії сформувати уряд.
Дострокові загальні вибори для цього не потрібні. За британською парламентською практикою прем’єр-міністром стає політик, який здатний користуватися довірою більшості депутатів Палати громад.
Чому Стармер вирішив піти
Ще за кілька днів до оголошення відставки Стармер заявляв, що готовий боротися з будь-якими спробами усунути його від керівництва партією. Він закликав лейбористів не посилювати внутрішні конфлікти та зосередитися на роботі уряду.
Однак після переговорів із депутатами, міністрами та представниками партійного керівництва позиція прем’єра змінилася. Британські медіа повідомляли, що протягом вихідних він оцінював політичні наслідки подальшого перебування на посаді.
Серед основних причин кризи його керівництва називають:
- падіння особистого рейтингу прем’єра;
- невдоволення виборців економічною ситуацією та вартістю життя;
- втрати лейбористів на місцевих виборах;
- посилення Reform UK та інших конкурентів;
- суперечки всередині парламентської фракції;
- відставки впливових членів уряду;
- сумніви депутатів у здатності Стармера виграти наступні вибори.
На міжнародному рівні Стармер зберігав репутацію послідовного прихильника України та тісної співпраці з європейськими партнерами. Після оголошення про його відставку керівники кількох європейських держав та інституцій відзначили внесок британського прем’єра у відновлення відносин між Лондоном і Європейським Союзом після Brexit.
До обрання наступника уряд Стармера продовжить роботу в чинному складі, хоча нові кадрові зміни не виключені. Ключові рішення щодо економіки, зовнішньої політики, оборони та підтримки України залишатимуться в компетенції чинного кабінету.
Читайте також: Що таке орден Білого Орла і чому українські президенти від нього відмовились
