У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику вперше офіційно підтверджено присутність шакала звичайного (золотистого). Це сталося після того, як у червні 2026 року на трасі між Чорнобилем та Прип’яттю автомобіль збив хижака. Тіло тварини потрапило до рук дослідників, що остаточно закрило питання про її існування в зоні. До цього присутність шакалів фіксували лише фотопастки та нечисленні сліди, пише MigNews.
Ця подія може сигналізувати про подальше розширення ареалу інвазивного для Полісся виду, який швидко освоює нові території в Україні. Шакал займає проміжне положення між вовком і лисицею: він менший за вовка, але більший і сильніший за звичайну лисицю. Доросла особина важить 8–15 кг, має висоту в холці близько 40–50 см і характерне золотисто-сіре забарвлення з темнішою спиною.
Чому шакал — це потенційна загроза?
Шакали живуть невеликими зграями або сімейними групами і проявляють високу адаптивність. Вони активні переважно вночі, уникають прямого контакту з людиною, але не бояться освоювати антропогенні ландшафти. Експерти попереджають про кілька ризиків:
- Напади на свійських тварин. Шакали можуть полювати на курей, качок, котів і навіть невеликих собак.
- Руйнування пташиних гнізд та витіснення місцевих видів (наприклад, лисиць, борсуків чи єнотоподібних собак).
- Вплив на екосистему. Як opportunistic predator, шакал споживає гризунів, падаль, птахів, комах і рослинну їжу, що може порушити баланс у заповіднику, де популяції інших хижаків уже відновлюються після аварії 1986 року.
Популяція шакалів в Україні стрімко зростає. Якщо кілька років тому їх нараховували кілька сотень, то зараз цифри сягають майже двох тисяч особин. Розселення йде з півдня та заходу країни на північ. Чорнобильська зона з її низькою щільністю населення та багатою кормовою базою стала ідеальним плацдармом для подальшого поширення.
Як відрізнити вовка від шакала?
Через зовнішню схожість людей часто вводять в оману. Основні відмінності:
- Розмір: Вовк значно більший (вага 30–50+ кг, висота в холці 60–90 см). Шакал компактніший і стрункіший.
- Забарвлення: Шакал має характерний “золотистий” або рудувато-сірий відтінок, часто з темною смугою на спині. Вовк — сірий, бурий або чорний.
- Хвіст: У шакала хвіст відносно довший і пухнастіший, часто тримається опущеним. У вовка хвіст більш “волчий” — прямий і пухнастий.
- Морда: Морда шакала вужча і гостріша, вуха відносно більші та стоячі.
- Сліди: Слід шакала менший (близько 6–7 см завдовжки), більш витягнутий, з чіткими відбитками кігтів. Слід вовка більший і кругліший.
- Поведінка: Шакали частіше виють характерним “гавкаючим” голосом, тоді як вовки видають протяжний виття.
Фахівці радять не наближатися до будь-яких диких псових і повідомляти про знахідки до екологічних служб або заповідника.
Що далі?
Науковці Чорнобильського заповідника вже розпочали моніторинг. Питання в тому, чи залишиться шакал поодиноким “піонером”, чи почне активно розмножуватися в зоні. Екологи закликають до обережності: хоча шакал рідко нападає на людину, зростання його чисельності може вплинути на туризм, наукові дослідження та місцеву фауну.
Нова Пошта може повністю зупинити роботу: які термінали під загрозою і що буде з посилками.
