Відеоігри, які передбачають турботу про віртуальних персонажів, можуть впливати на ставлення молодих людей до батьківства. Про це свідчать результати дослідження китайських учених, які вивчали поведінку геймерів віком від 18 до 35 років. З’ясувалося, що певні симулятори здатні формувати емоційний зв’язок із персонажем, а це, своєю чергою, впливає на реальні життєві установки. Йдеться не про всі відеоігри, а насамперед про ті, де гравець повинен піклуватися про героя або вирішувати його повсякденні проблеми. Саме такий формат взаємодії створює передумови для глибшого емоційного занурення, пише MigNews.
У центрі дослідження опинилася популярна гра Chinese Parents, яка моделює процес виховання дитини від народження до вступу в університет. Учасниками опитування стали 612 геймерів, які мали досвід проходження цього симулятора. Вчені аналізували не лише частоту гри, а й емоційні реакції респондентів, їхній рівень занурення у віртуальний світ та подальше ставлення до створення сім’ї. Результати показали, що значна частина опитаних відчувала прихильність до свого персонажа, сприймаючи його не просто як набір ігрових характеристик, а як «віртуальну дитину». Саме ця прихильність стала ключовим фактором змін у ставленні до батьківства.
Дослідники описали чіткий емоційний ланцюг, який виникає під час гри. Спочатку гравець глибоко занурюється в процес, приділяє увагу розвитку персонажа та приймає рішення, що впливають на його майбутнє. Далі формується відчуття «дружби» або навіть ідентифікації з героєм. Після цього з’являється тепла прив’язаність, яка нагадує батьківські почуття. У підсумку така емоційна взаємодія може підсилювати бажання мати дітей у реальному житті.
Водночас автори наголошують, що мова не йде про прямий або гарантований вплив. Ефект спостерігався лише в іграх із вираженим елементом турботи та відповідальності. Динамічні шутери або змагальні стратегії не демонстрували подібного зв’язку. Важливу роль відіграє саме механіка виховання, необхідність планувати майбутнє персонажа та брати на себе довгострокові зобов’язання. Такий формат гри частково імітує реальні аспекти батьківства.
Експерти зазначають, що результати дослідження можуть бути цікавими для соціологів та демографів. У країнах із низьким рівнем народжуваності будь-які фактори, які потенційно впливають на сімейні установки молоді, викликають підвищений інтерес. Відеоігри дедалі частіше розглядають не лише як розвагу, а й як інструмент формування цінностей та моделей поведінки. Водночас необхідні додаткові дослідження, щоб перевірити, чи зберігається подібний ефект у довгостроковій перспективі та в інших культурних середовищах.
Таким чином, сучасні симулятори можуть виконувати неочікувану соціальну функцію. Через механізм емоційного занурення вони здатні формувати досвід турботи, який переноситься на реальне життя. Хоча поки що йдеться лише про кореляцію, сам факт зв’язку між ігровим досвідом і сімейними намірами відкриває новий напрямок для наукових досліджень.
Раніше ми писали про Meta і цифрову спадщину — як штучний інтелект зможе вести ваші соцмережі після смерті.
