По-моєму чи помоєму: як правильно пишеться — через дефіс, разом чи окремо, і коли потрібні коми

Правильно — «по-моєму», через дефіс. Злите «помоєму» — помилка. А окремо, «по моєму», пишемо лише тоді, коли далі стоїть іменник: «по моєму подвір’ю».

Яке правило діє

Український правопис 2019 року в § 41 (пункт 3) відносить до дефісного написання прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою по- та закінчень -ому (-єму) або -и. Так пишуться по-моєму, по-твоєму, по-своєму, по-нашому, по-вашому, по-українському, по-українськи, по-батьківськи.

Логіка проста. «По-моєму» — одне слово, прислівник. Воно не відповідає на питання «по чому?» і не має після себе іменника. Якщо ж «по» — це прийменник, а «моєму» — займенник при іменнику, перед нами два окремі слова.

Два значення — дві пунктуації

У першому значенні «по-моєму» означає «на мою думку». Тоді це вставне слово, і його виділяють комами:

• По-моєму, дощ скоро закінчиться.
• Цей фільм, по-моєму, слабший за першу частину.
• Ти, по-моєму, забув ключі на столі.

У другому значенні — «так, як я вважаю чи хочу». Тут слово стає обставиною і коми не потрібні:

• Цього разу зробимо по-моєму.
• Добре, нехай хоч раз буде по-твоєму.

Перевірка: спробуйте замінити слово на «на мою думку». Якщо речення не зламалося — ставте коми. Якщо вийшла нісенітниця («зробимо на мою думку») — ком немає.

Таблиця: як писати

Чому виникає плутанина

Звучать «по-моєму» і «по моєму» однаково, тож на слух їх не розрізнити. Підказку дає сусід праворуч. Є після слова іменник, до якого можна поставити питання «по чиєму?» — пишемо окремо: по моєму плечу, по моєму обличчю. Немає іменника — ставимо дефіс. Те саме з «по-своєму» і «по своєму»: «кожен радіє по-своєму», але «він ходив по своєму кабінету».

Типові помилки

Злите написання. «Помоєму» трапляється в чатах найчастіше, бо дефіс легко загубити на телефоні. Але такого слова в нормативних словниках немає.

Пропущені коми. Вставне «по-моєму» відокремлюють з обох боків, якщо воно стоїть усередині речення: «Він, по-моєму, втомився».

«По-мойому». Так часто кажуть у розмові, але літературна форма — тільки «по-моєму», від займенника «мій — моєму».

Якщо хочеться уникнути вагань, є рівноцінні замінники: «на мою думку», «як на мене», «на мій погляд». Вони теж вставні й теж беруться в коми.

Схожі складні випадки ми вже розбирали: «до речі» чи «доречі» і «на жаль» чи «нажаль» — там теж усе вирішують кома й правильне розбиття на слова.

Фото: архівне фото, жінка пише в зошиті. Kristin Hardwick / Wikimedia Commons, CC0, commons.wikimedia.org.