Wildschweinjagd (Полювання на кабана) - це те що роблять ЗСУ в Курській области,

Так у місцевості, де він живе, називають сезонне полювання на диких кабанів, які здійснюють регулярні набіги та завдають чималої шкоди. У контексті курської операції Купер порівнює ЗСУ з мисливцями, які рятують сільських жителів від нашестя кабанів. Він формулює і розвиває думку, що українські сили у курській області роблять те саме, що й учасники «Wildschweinjagd» – нищать якомога більше живої сили і техніки противника. Хто саме нищить, кого/що і де – у черговому, сповненому оптимізму і захоплення діями ЗСУ, огляді Тома Купера.

Війна в Україні. 12 серпня 2024 року: Wildschweinjagd – Полювання на кабана

Я бачу багато гіпотез і здогадок про те, якими є цілі української операції в курській області – тій самій, що на російської федерації. За останні кілька днів їх з’явилося достатньо, як у західних медіа, так і в соціальних мережах. Як і заяв пуддінгових пропагандонів (та його вірних шанувальників на Заході) про те, як росіяни «зупинили вторгнення». Це нагадало мені дві речі.

Ще за часів «старого доброго» срср велика частина його населення розвинула чудову навичку читати офіційно опубліковане сміття «поміж рядків». Адже у такий спосіб з усього обсягу владної брехні можна було «виловити», що відбувається насправді. Це в ті часи, коли творило дива і «вірменське радіо».

Нині, через більш ніж 30 років, через 20+ років путінського режиму, пострадянські росіяни втратили цю навичку.

…у той час як «ми», жителі Заходу, за іронією долі, її ніколи навіть і не мали. Ми ж виходимо з того, що наші «вільні засоби масової інформації» завжди кажуть «правду, тільки правду, і нічого, крім правди, і нехай допоможе нам Бог…»

Друга річ, яка спала мені на думку, коли я читав усі ці здогадки про цілі українського наступу, а потім спілкувався зі своїми джерелами в Україні, – це подія, яка відбувається там, де я живу, декілька разів на рік. Власне, одне з таких «міроприємств» триває просто зараз – я друкую цей огляд, а за вікном лунають постріли…

Я живу відносно ізольовано в сільській місцевості, яка знаходиться близько до кордону з Угорщиною. Не питайте чому, але декілька разів на рік ми переживаємо просто «нашестя» диких кабанів, Їх женуть через кордон великими «сім’ями»… ммм… ну, з різних причин, зокрема – збитки сільському господарству, дорожньо-транспортні пригоди, навіть загроза безпеці мешканців місцевих сіл. Тоді наші мисливці отримують офіційний дозвіл і відкривають «понаднормовий сезон полювання». І масово їх відстрілюють.

У нас це називається «Wildschweinjagd» – тобто, полювання на кабана. Не впевнений, що це просте словосполучення передає всю сутність цієї «події». Бо мисливці не лише використовують «реально великі і дуже гучні рушниці», а й потім гордо вихваляються своєю здобиччю. Вони повертаються з Wildschweinjagd рано уранці наступного дня, часто їхні позашляховики набиті 2-3-4 кабанами по 100+ кілограм кожен…

Чому я розпочав свій огляд із цих двох «прикладів»?

Ну, подумайте: не дивно, що західним пуддінголюбам вдається переконати усіх, що Україна «при смерті й стікає кров’ю», що у неї не залишилося ні військ, ні ресурсів, що, розпочинаючи наступ на росію, вона грає «ва-банк». Так само не дивно, що пуддінговим пропагандонам легко переконати навіть найсерйозніших західних експертів, що цей наступ треба «зупинити»…

З іншого боку, не здивуюся, якщо ЗСУ у дійсності проводять на курщині відверту «Wildschweinjagd» – тоді це означає, що фактичні цілі цієї операції «відносно прості». Власне, все так просто, що багато хто, здається, просто ігнорує цей варіант.

Отже, зауважте:

▪️ те, що і українці, і їхні західні «союзники» втомилися від війни (особливо українські воїни), не означає, що тепер українці «мають припинити воювати» або «безумовно програють війну», тим більше, що «вони не можуть вести наступальні операції», і при цьому

▪️ те, що вони розпочали наступ на росію, не означає «автоматично», що їхнє політичне та військове керівництво має чітке уявлення про потенційні результати – політичні, дипломатичні, економічні, військові тощо.

На війні бувають ситуації, коли конкретні операції проводяться не для захоплення місцевості чи з будь-якою іншою метою, а «просто» щоб знищити якомога більше живої сили і техніки противника. І, поклавши руку на серце, – це і є справжньою метою кожної війни, основною суттю того, чому ведуть бойові дії. Особливо такої великої війни, як ця. «Ми» просто не «воювали» такі масштабні війни, як ця, понад 70 років, тож забули про такі вимоги.

Нині, спілкуючись із джерелами на росії робить, я чітко це бачу. Принаймні одне враження беззаперечне: вони там настільки приголомшені, настільки здивовані «нахабним» українським «вторгненням», що не можуть цього осягнути. Не можуть вкласти собі в голову, що це відбувається. Це стосується не лише приватних осіб, офіцерів-ветеранів ВСрф та воздушно-космічєскіх сил, а й їх діючого командного складу. Ступінь їх здивованості і шокованості важко описати. Вони не можуть зрозуміти і усвідомити того, що це не «набіг», що українці «наважилися», що вони «вторгнулися» на «святу руську землю», знищили два батальйони ВСрф, захватили у полон понад два армійські полки (більше 1000 осіб), більш ніж роту фсб (45 осіб), батальйон прикордонників (понад 200 осіб… які, до речі, теж підконтрольні фсб), налякали полк «ахмат» так, що той тікав аж до курська (а 50 особин взяли у полон) і так далі; не кажучи вже про те, що влада була змушена евакуювати понад 80 тисяч цивільних і, імовірно, найближчими днями ця кількість зросте до більш ніж 200 тисяч…

У результаті – паніка, хаос у державному управлінні. Останніми днями це неодноразово проявлялося, наприклад, у таких випадках, як коли пара Су-25 бомблять власні війська (відомий випадок 7 серпня, коли була розтрощена рота 488-го мотострілецького полку). Зараз де-факто це «норма». ґєнштаб поняття не має, хто де є; так само без поняття штаби угруповань військ «запад» і «юг», тож воздушно-космічєскі сили не уявляють, де свої, а де ЗСУ. Зараз так багато зіткнень «червоних з червоними», що я не здивуюся, якщо виявиться, що ВСрф втратили у цих боях від «дружнього вогню» та авіаударів як мінімум стільки ж танків і військ, скільки від зіткнень з українцями. Ось наприклад: рано вранці 12 серпня екіпажі ударних гелікоптерів Ка-52 знищили одну з артилерійських батарей ВСрф, що поспішала на поле бою зі сходу (і знаходилася щонайменше у 15 кілометрах за передовою лінією зіткнення!).

Зенітний ракетно-гарматний комплекс «Тунгуска» – рідкісний вид зброї ЗСУ – діє в курській області. Наскільки мені відомо, лише дві українські бригади, у тому числі протиповітряної оборони, оснащені ними.

Можливо, як дехто каже, українці й самі здивовані своїм успіхом. Але хіба це має значення?

Що справді важливо, так це те, що зараз вони знаходяться в ідеальній позиції, щоб розвивати цей успіх, і у них просто немає причин змінювати цілі своєї діяльності.

Причина цьому – не лише хаос у російському командуванні (це видно майже по всіх офіцерах полків і бригад, а також їх командирах в угрупованнях військ «запад» і «юг»; плюс ґєнштаб і міністерство оборони брешуть у своїх звітах), а й те, про що я казав день чи два тому: російським штабам потрібен «час», щоб прийняти рішення. Поки рішення не прийняте – вони не роблять нічого іншого, окрім як кидають уперед додаткові підрозділи, щоб «закрити прогалини». Ні командири підрозділів, ні їхні війська не вміють вести мобільну війну; вони не отримують прописаних наказів про те, як проводити операції; вони без поняття, де і чого очікувати, бо вони не знають, де розташовані українські частини, які вони мають атакувати. Як наслідок – усі команди і рухи здійснюються дуже повільно. Якщо вони натрапили на українців – вони зупиняються, доповідають, а потім чекають наказу. А поки вони чекають, коли верхівка вирішить їхню долю – їх вже обійшли з флангу, і вони потрапили в оточення. Якщо ж вони контратакують, то роблять це на основі застарілих розвідданих, на основі яких були віддані запізнілі накази – тепер ситуація на полі бою зовсім інша, ніж була тоді, коли ці накази були віддані. Не дивно, що за шість днів операції вони здійснили лише дві успішні контратаки (обидві – 810-та бригада морської піхоти, і обидві мали результатом лише тимчасове «звільнення» Мартинівки).

«Найкраща новина»: все це найближчим часом навряд чи зміниться, бо пуддінг втратив довіру до ґєнштабу та ВСрф і віддав наказ, щоб відповідальність за російський контрнаступ у цьому районі взяла на себе фсб.

…і так, розвідувальні служби просто не здатні вести конвенційні війни, адже вони створені не для цього.

Не дивно, що чим більше я спілкуюся з різними людьми в Україні, тим більше переконуюся, що все це – на руку українцям. І це тому, що їхня операція – не що інше, як «Wildschweinjagd». Це не сексі (і я усвідомлюю, що у когось цей вислів може залишити «поганий присмак», враховуючи те, що відбувалося у цій самій частині світу близько 75 років тому), але, по суті, це є операція з метою знищити якомога більшу кількості російських військ. Рот, батальйонів, полків.

Щоб вам було легше орієнтуватися у тому, що відбулося за останні 36-48 годин, ось карта:

▪️ 82-га окрема десантно-штурмова бригада діє на трьох напрямках; блокує російський гарнізон у коренєвому; взяла під контроль Ветрене, веде наступ на олександрівку і толпіно. Чи захопила вона останнє – поки не ясно, але вона сильно побила там ВСрф; і якщо увійшла до населеного пункту, то справи у російського гарнізону в коренєвому плачевні. З північного боку 82-га закріпилася у Новій Сорочині, Погребках, Камишовці, а потім у Семенівці. Станом на вечір 11 серпня вона брала Генералівку, що у 5 кілометрах південніше траси E38.

▪️ 103-тя окрема бригада територіальної оборони: методично зачищає села на кордоні з росією від розпорошених військ ВСрф та російських прикордонників.

▪️ 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада: продовжує наступ на північ, обійшла декілька російських опорних пунктів (наприклад, у шептухівці), зіткнулася з частинами російської 810-тої бригади морської піхоти. Не все було успішно, але бригада продовжувала рухатися на північ, доки не наткнулася на частини 11-тої мотострілецької бригади, яка щойно увійшла в цей район південніше траси E38.

▪️ 22-га окрема механізована бригада: має чи не найскладніші завдання в цій операції, бо їй довелося прорвати лінію російської оборони, а потім рухатися по болотистій місцевості, на якій повно сіл і хуторів, яка пересічена річкою. Вона веде бої у районі Великого Солдатського, їй довелося щонайменше двічі відбивати Мартинівку у 810-тої бригади морської піхоти, але – оскільки це «найкраще» оснащений і навчений із залучених підрозділів ЗСУ – то ця робота йому по плечу. Окрім цього, вона допомогла взяти під контроль усю Суджу.

▪️ Нарешті, суміш підрозділів ССО (українські Сили спеціальних операцій) та невідомої бригади… Вони «вступили у гру» пізніше – пробили кордон південніше, взяли Гуєво та Плехово, а потім проклали шлях із Суджі на уланок. Їх вогонь змусив те, що залишилося від 488-го мотострілецького полку, 4-го танкового полку та спецпризначенців «сенежу», відійти на схід. Уранці 12 серпня вони цілком могли підійти до Белиці, можливо, навіть увійти в Гір’ї (у цьому місці росіяни уразили «ланцетами» 4-5 українських БТР-4 та заявили, що 7 із них захопили).

Ситуація в районі Білиця-Гір’ї станом на ранок 13 серпня мені незрозуміла. Подивимося, що з цього вийде.

Український Су-27 над Сумами. Повернення з бойового вильоту (який включав запуски керованих бомб/ракет JDAM або HAMMER) над курською областю.

…Плюс увесь цей час діють українські «ДРГ» – здійснюють нальоти, наскоки та набіги за російські лінії, нищать російські війська і техніку, а потім розчиняються у темряві… часто роблять такі селфі, як на наступному скріншоті із табличкою при в’їзді до міста льгов, що на трасі E38…

Немає сумнівів, що ці рейди не означають постійну присутність. Так само немає сумнівів, що ЗСУ втратили декілька машин підбитими або пошкодженими – особливо зважаючи на те, що кількість російських «ланцетів» та FPV в останні 48 годин постійно зростає (інша річ, що вони «промазують» на понад 50% відео, що самі ж і публікують). Також ВСрф розгортає все більше балістичних ракет «іскандер-М». Але поки що втрати українських сил залишаються мінімальними (особливо враховуючи масштаб операції та її наслідки). Своєю чергою, вони розгромили один підрозділ ВСрф. Очевидно, зараз не йдеться про «бригади» або «дивізії», але втрати росії величезні. Українці захопили сотні машин, декілька складів боєприпасів, збили три Ка-52 та один Мі-8, заволоділи принаймні одним Су-34 і так далі, і так далі. Вони з розмахом нищать російські резерви – і таким чином не допускають їх розгортання деінде в Україні, де їх поява може мати серйозні наслідки.

Власне, герасимов тим часом відкликає усі додаткові підрозділи з фронту в України та перекидає їх на курщину, і це просто «чудові новини» для підрозділів ЗСУ на Донбасі, які на декількох ділянках знаходяться у важкій ситуації.