У перший день нашої великої війни я стояв на пішохідному переході в Польщі, повертаючись додому в Україну — на війну.
Я розумів, що виїхати вже не зможу. Я їхав евакуювати сім’ю й воювати на смерть.
З іншого боку нашого кордону йшли натовпи людей: жінки, діти, літні. Черга з автомобілів тягнулася на пару десятків кілометрів.
Я бачив, як поляки приймали наших, як піклувалися, як намагалися зробити для них усе можливе.
Я вдячний польському народові за цю допомогу й ніколи цього не забуду!
Але чи хоче Польща як держава бачити Україну сильною? Упевнений — ні. Як і більшість наших сусідів та союзників.
Сильна Україна потрібна тільки нам, її громадянам.
І більше нікому!
Автор: Сергій Удод.
Раніше Олександр Коваленко заявив, що навіть тимчасове припинення російських повітряних атак грає не на користь Україні.
