Сучасне поняття «Русский мир» у тому вигляді, у якому його просуває російська влада, виникло відносно нещодавно, наприкінці 1990-х років.
Путін підхопив цей концепт на початку 2000-х. У 2001 році на Конгресі співвітчизників він уперше публічно використав його, заявивши, що «поняття „русский мир“ споконвіку виходило далеко за географічні межі Росії та навіть далеко за межі російського етносу». У 2006–2007 роках термін остаточно увійшов до офіційного обігу, і було створено державний фонд «Русский мир».
Однак у цей момент відбулася підміна сенсів: замість розвитку мережевої привабливості, економіки та сучасної культури до концепту застосували державне примушення, перетворивши його на інструмент геополітичного шантажу, а згодом і військової агресії.
При цьому сам Путін давав досить широкі та гнучкі визначення того, хто такі росіяни. Особливо показовим є його висловлювання у грудні 2019 року на засіданні Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини:
«Хто такі росіяни? Не було до IX століття практично ніяких росіян. Він складався поступово з багатьох етносів, насамперед слов’янських, але не тільки, з угро-фінських та з інших… У нас на півдні в каганаті всіх євреями називали… Це зовсім не біблійні євреї від Синаю, а етнічні люди, які ніколи не мали жодного відношення до єврейства. Вони просто сповідували юдаїзм у каганаті… і це теж наш етнос, який російський народ ввібрав у себе».
Тут росіяни постають як результат історичного змішування, а не як чистий етнос. Пізніше ця лінія отримала продовження: росіянин це «більше ніж національність», а в результаті це «той, хто любить Росію і служить їй», незалежно від запису в паспорті. Такий ідеологічний фасад виявився цинічно зручним для мобілізації на війну представників національних окраїн під егідою імперської єдності.
Але за час правління Путіна сталося прямо протилежне тому, що декларувалося. Простір російської мови та впливу не розширився, а катастрофічно стиснувся. Кремль став головним могильником власної ж концепції:
Російська мова втратила вплив у Центральній Азії, країнах Балтії, Молдові та на Кавказі, де країни почали прискорено переходити на латиницю, скорочувати російські школи та шукати нових партнерів через страх перед «захистом російськомовних».
Після 2014 і особливо після 2022 року процес дерусифікації став обвальним. Те, що декларувалося як ядро «Русского мира» (російськомовні регіони та культура), зазнало прямого фізичного знищення, а російська мова із засобу спілкування перетворилася для мільйонів на мову агресора.
Не створивши сучасної привабливої масової культури, режим намагався експортувати або минулу спадщину XIX початку XX століття.
Паралельно «Русский мир» веде не лише зовнішні війни, а й внутрішню.
Офіційно проголошується широке, громадянське визначення російськості («хто служить, той росіянин»). На практиці всередині суспільства зберігається та вільно відтворюється жорсткий побутовий та інституційний етнонаціоналізм із поділом на «своїх» та «чужих», із звичними ярликами: «чурки», «косоглазые», «черножопые», «жиды», «хохлы» і так далі. Ці два рівні існують одночасно і постійно конфліктують.
Саме цікава остання заява Путіна: «а що ми робитимемо після СВО?», стає очевидною головна відповідь: абсолютно нічого.
У Путіна в принципі відсутня програма та бачення майбутнього розвитку Росії, окрім збереження своєї особистої влади.
У цьому полягає фундаментальний глухий кут: поки навіть приватні підприємці (на зразок того ж Ілона Маска) будують глобальні стратегії освоєння космосу, технологічних проривів та трансформації цивілізації, керівник величезної держави не здатний запропонувати своєму народові нічого, крім війни, утилізації власного населення та руйнування сусіднього.
Його «програма майбутнього» це відсутність майбутнього.
За красивими фразами йде катастрофічна втрата ідентичності, як європейської, так і слов’янської. Під виглядом «об’єднання» та «захисту» розгорнулося фізичне та демографічне знищення слов’янських народів.
Замість того щоб вбирати найкраще з світової культури та технологій, відбувається зворотний відбір: вбирається та легітимізується найгірше, а саме: жорстокість, відрізання голів, насильство та руйнування. Замість культури та перспектив світ бачить лише дикість.
У результаті спрацювала формула «я тебя породил, я тебя и убью». Концепт, що створювався як інструмент розширення та «м’якої сили», на практиці використовувався методами, які цей простір системно скоротили, отруїли зсередини, ізолювали та позбавили майбутнього. «Русский мир» із гуманітарної ідеї остаточно перетворився на імперський міф, що пожирає сам себе.
Автор: Белінський Олег.
Якщо після відставки Федорова ЗСУ знову поскаржиться на нестачу дронів, а фронт знову посиплеться, Зеленський не відмиється від звинувачень, — Вовнянко.
