Він підкреслює, що, окрім очевидних оперативних наслідків, таких як знищення вже виробленого палива, є й стратегічний вимір, пов’язаний зі скороченням потужностей виробництва через пошкодження інфраструктури, пише MigNews. Несміян вважає, що удари по сховищах можуть мати довготривалі наслідки, що вплинуть на економіку та воєнні можливості країни. Нижче текст його поста:
Удари Києва по сховищах нафтопродуктів мають два виміри. Оперативний – в пожежах згорає паливо, яке вже вироблене і могло бути використане – або в економіці, або для воєнних потреб. Але є і стратегічний вимір. Сховища є невід’ємною частиною виробничого ланцюга, і якщо потужності зберігання скорочуються, то потрібно скорочувати і виробництво, адже готову продукцію необхідно десь зберігати.
Хоча самі по собі сховища палива не є складною технологією, і за бажання їх можна збудувати досить швидко, але якщо йдеться про потужності для довготривалого зберігання, то ці комплекси будуються роками. Починаючи від проекту, відведення землі і закінчуючи створенням логістики постачання та забору готової продукції. Інфраструктура – це основа нормальної господарської діяльності, і саме по ній зараз завдаються удари.
Варто зазначити, що результати вже явно є – раптово засекречується інформація про виробництво і переробку нафтопродуктів. Пояснення, що це робиться для уникнення маніпуляцій на ринку, виглядає непереконливо. А ось як спроба приховати реальні збитки від ударів – це вже більш правдоподібно. Однак навіть за ще не засекреченою інформацією зрозуміло, що виробництво нафтопродуктів суттєво знизилося – подекуди майже на 10 відсотків.
Надлишки нафтопродуктів йшли на експорт і були своєрідним маневреним фондом. У разі нестачі палива всередині країни експорт завжди можна було «підрізати». І саме цей маневрений фонд складав приблизно 10-12 відсотків від загального обсягу випуску. Виходить, що сьогодні споживання палива відбувається без такого резерву фактично «з коліс». Наслідки очевидні – у разі раптової необхідності різкого збільшення споживання палива виникає його дефіцит. А це означає чергову кризу в низці нескінченних інших, яку знову доведеться вирішувати в режимі «ручного управління».
Автор: Анатолій Несміян
Залишити відповідь