Тривалість життя людини та деяких тварин може напряму залежати від того, наскільки довго дитинчата залишаються під опікою матері. Саме такого висновку дійшла міжнародна група дослідників під керівництвом нейробіолога Меттью Зіппл. Результати наукової роботи були опубліковані у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, пише MigNews.
Учені проаналізували поведінку та особливості розвитку тварин, які відомі своєю надзвичайно великою тривалістю життя. До переліку увійшли люди, примати, слони, гієни та деякі види китів. Дослідники звернули увагу, що всі ці види мають спільну рису — їхнє потомство дуже довго залежить від материнського догляду та захисту. Саме цей фактор, на думку авторів роботи, міг стати одним із ключових механізмів еволюції довголіття.
Для дослідження команда створила спеціальні математичні моделі, використовуючи багаторічні польові спостереження за різними видами тварин. Аналіз показав, що природний відбір може підтримувати триваліше життя матерів у тих випадках, коли від їхнього виживання напряму залежить успіх потомства. Якщо дитинчата не здатні самостійно виживати без матері, еволюція «зацікавлена» у тому, щоб мати жила довше та могла забезпечити їм догляд.
Однією з причин того, чому люди живуть так довго порівняно з багатьма іншими ссавцями, може бути фундаментальна особливість нашого життя — зв’язок між матір’ю та дитиною, — пояснив Меттью Зіппл.
Науковці нагадують, що зазвичай тривалість життя ссавців пов’язують із розміром тіла. Проте деякі види значно перевищують очікувані показники довголіття навіть серед тварин схожої ваги. Наприклад, люди, косатки чи слони живуть довше за багатьох інших представників свого класу. Крім того, такі тварини часто формують складні соціальні групи та допомагають одне одному в догляді за потомством.
Раніше дослідники пояснювали феномен довгого життя так званою «гіпотезою бабусі». Вона передбачала, що самки після завершення репродуктивного віку допомагають вирощувати онуків, тим самим підвищуючи шанси на виживання родини. Така теорія добре працювала для людей та косаток, однак не могла пояснити довголіття багатьох інших тварин.
Нове дослідження змістило фокус саме на материнську роль у перші роки життя дитинчат. Вчені вивчали, як рання смерть матері впливає на майбутнє потомства та його здатність виростити вже власних дітей. Результати виявилися однаковими для всіх моделей: чим сильніше потомство залежить від матері, тим вища ймовірність формування довгого життя та повільнішого розмноження.
Дослідники також зазначають, що наслідки втрати матері можуть передаватися через покоління. Якщо дитинча залишається без належного догляду, це може негативно вплинути на його здоров’я, поведінку та здатність піклуватися про власне потомство у майбутньому. Саме тому еволюція могла сприяти збільшенню тривалості життя у видів із тривалим періодом материнської опіки.
Коли зв’язок між виживанням матері та успішністю потомства стає сильнішим, ми бачимо еволюцію довшого життя та рідшого розмноження — саме таку модель спостерігаємо у людей, — наголосив дослідник.
Водночас автори роботи уточнюють, що у цьому дослідженні майже не аналізувався вплив батьківської турботи. Причина полягає в тому, що у більшості вивчених видів основний догляд за потомством забезпечують саме матері, а зібрати повні дані про роль батьків значно складніше.
Хантавірус сьогодні — актуальна інформація про пасажирів круїзного лайнера та українців на борту.
