Верховна Рада України 20 серпня прийняла широко обговорюваний законопроект про заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних з Росією, країною, чиї війська зараз окупували значні території України, пише MigNews з посиланням на джерело Kyivindependent.
Законодавство, яке прокремлівські актори фальшиво представили як «заборону християнства», є перш за все інструментом, щоб змусити громади Української
православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) остаточно розірвати всі зв’язки з Російською православною церквою.
Голова Адміністрації президента Володимира Зеленського Андрій Єрмак буквально за кілька днів до ухвалення законопроекту, прокоментував:
Церква в Україні буде вільна від впливу Москви. Церковного розколу тут не буде!
Прийняття законопроекту не означає раптового зникнення УПЦ МП, яка є лише однією з кількох церков в Україні. Ймовірно, після цього почнуться місяці розслідувань і судових баталій, які, на думку експертів, можуть призвести до того, що деякі громади УПЦ МП перейдуть на вірність іншим церквам, а інші знайдуть способи адаптуватися і вижити.
Що буде далі?
Українські чиновники наголосили на одному – законопроект не обмежує віру. Це не є кроком проти будь-яких релігійних переконань, але має на меті розірвати всі зв’язки між Росією та релігійними організаціями в Україні.
Депутат від опозиційної партії «Європейська солідарність» Ірина Геращенко назвала це «питанням національної безпеки, а не релігії».
Суть законопроекту полягає в забороні діяльності релігійних організацій, які мають адміністративні центри в Росії. Він конкретно забороняє існування Російської православної церкви (РПЦ) – провідної церкви в Росії, яка вважається
близьким союзником режиму Володимира Путіна – як релігійного органу в Україні.
В контексті України це безпосередньо стосується Української Православної Церкви Московського Патріархату – хоча про неї в законопроекті прямо не йдеться. Офіційно створена в 1990 році як місцева філія російської церкви, організація колись була домінуючою релігійною установою в країні.
Однак поява нових незалежних церков і роки російської агресії призвели до того, що багато вірних УПЦ МП змінили вірність.
УПЦ МП потрапила під пильну увагу під час війни через нібито симпатії та зв’язки з Росією, причому підозри часто підтверджувалися доказами співпраці духовенства з окупаційними силами, що виправдовувало агресію Москви.
Сам законопроект з’явився не на раптом. Він був зареєстрований у парламенті за ініціативою Зеленського в січні 2023 року, невдовзі після того, як СБУ виявила
численні докази співпраці членів УПЦ МП, зокрема російські паспорти, прокремлівську пропаганду та ксенофобну літературу в приміщенні церкви.
Проте ухвалення законопроекту не означає повної заборони діяльності УПЦ МП, адже її громадам дали дев’ять місяців на розірвання зв’язків з російською церквою.
Після цього спеціальна комісія, створена Державною службою з питань етнополітики та свободи совісті (ДСНС), проведе перевірки окремих релігійних громад. Якщо зазначена установа відмовляється співпрацювати, ДСНС може подати позов, після чого суд може прийняти рішення про заборону.
У законопроекті перелічено кілька підстав для можливої заборони: проповіді, що посягають на «життя, здоров’я, свободу та гідність людини», засудження священиків за різні злочини – від тероризму до пропаганди війни та шахрайства, систематична підтримка «русского мира» ідеологія, що заохочує громадян відмовлятися від «своїх конституційних обов’язків», або свідчення керівного центру, що базується в Росії.
Причина, чому кожна парафія перевірятиметься окремо, полягає в тому, що з юридичної точки зору УПЦ МП не існує як єдине ціле, а складається з понад 8000 окремих церков.
Згідно з новим законопроектом, російські релігійні організації не зможуть користуватися державним і комунальним майном. Оскільки деякі храми фактично перебувають у державній власності та в оренді парафіям, громади, визнані пов’язаними з Москвою, ймовірно, будуть змушені переселятися, розпускатися чи переходити до іншої церкви.
Українська Православна Церква заперечує зв’язки з Москвою
У відповідь на законопроект УПЦ МП повторила свої заяви про те, що вона вже розірвала всі стосунки з Москвою.
Хоча законопроект міг забороняти УПЦ МП, Українська православна церква не носить у своїй назві назви Московського патріархату, повідомив митрополит Климент, речник УПЦ МП.
Він сказав:
Українська Православна Церква й надалі житиме як справжня церква, визнана переважною більшістю практикуючих українських віруючих і помісних церков світу. Будь-які спроби заборонити (церкву) слугуватимуть лише дискредитації – у тому числі на міжнародному рівні – тих, хто хоче це реалізувати.
Климент мав на увазі нібито проголошення його церквою «повної автономії та незалежності» від російської церкви після повномасштабного вторгнення в травні 2022 року.
27 травня, засуджуючи війну Росії, в церкві заявили:
Собор (Єпископів) прийняв відповідні зміни та доповнення до Статуту про управління Української Православної Церкви, які вказують на повну автономію та незалежність Української Православної Церкви.
Цей крок, який був зроблений після потужного тиску з боку деяких власних послідовників, не визнали ні в Росії, ні в Україні.
Незважаючи на проголошення собору,
(Собор – вищий законодавчий і судовий орган церкви) – він повторив заклики до миру, але, як повідомляється, не висловив прямо поняття автокефалії (церковної автономії), без якого залишається юридичне значення фрази «повна автономія та незалежність».
Декларацію продовжували оскаржувати в Україні. У грудні 2022 року
Конституційний суд схвалив закон від 2018 року, який зобов’язує церкву вказувати у своїй назві вірність Московському патріархату. Церква завжди відкидала цей ярлик, представляючи себе єдиним представником українського православ’я без будь-яких додаткових прикметників.
Однак у звіті DESS у лютому 2023 року йдеться про те, що УПЦ МП не поривала зв’язку з російською церквою, ґрунтуючи свій висновок на аналізі церковних документів. Травнева декларація 2022 року, ймовірно, мало прикриє парафії УПЦ МП.
Релігієзнавець Андрій Смирнов розповів:
У статутах парафій є положення про те, що вони є частиною Української Православної Церкви (Московського патріархату). Проведеною релігійною експертизою вже встановлено, що Українська православна церква є структурною одиницею Російської православної церкви.
У свою чергу РПЦ також
відмовилася визнати декларацію і продовжувала включати священиків УПЦ МП до різноманітних комісій та робочих груп, лише інколи викликаючи протести з боку зазначених священнослужителів.
Крім того, Предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій залишається членом Священного Синоду РПЦ, а українські єпископи – членами Архієрейського Синоду Російської Церкви.
Імпульс для автономної церкви
Одним із передбачуваних наслідків законопроекту є бажаний поштовх для громад УПЦ МП до переходу до незалежної Православної Церкви України (ПЦУ).
Православна церква України була заснована у 2018 році як повністю незалежна від Москви інституція, що представляє українське православ’я.
Незабаром після її заснування Вселенський Патріарх Константинопольський Варфоломій, найвищий ієрарх Східної Православної Церкви, надав їй томос про автокефалію — документ, що означає рівень канонічної незалежності.
УПЦ МП і Російська церква давно відмовляються визнавати ПЦУ. Незважаючи на це, деякі парафії УПЦ МП почали поступово переходити до нового храму, процес, який набув нової актуальності після початку повномасштабної війни.
З моменту надання томосу ПЦУ у січні 2019 року до травня 2024 року близько
1700 громад оголосили про перехід від Московського патріархату до автокефальної церкви.
Хоча це не єдиний варіант переходу, ПЦУ наразі є провідною церковною організацією в країні, нараховуючи близько 9000 громад.
Різниця в кількості прихильників ще більша – опитування 2023 року показує, що 69,4% українських православних відносять себе до ПЦУ, тоді як лише 9,2% визнали вірність УПЦ МП. Це кардинальна зміна порівняно з 32,2% для ПЦУ та 21,9% для УПЦ МП у 2020 році.
Однак ця цифра не говорить усієї історії, оскільки деякі з 20,7% православних християн, які відкрито не визнають зв’язку з якоюсь конкретною інституцією, все ж можуть відвідувати храми УПЦ МП.
Близько 63% українців виступають за заборону УПЦ МП, свідчать опитування.
Однією з ключових причин, чому громади УПЦ МП тепер можуть бути більш мотивовані переходити до іншої церкви, є втрата майна.
Смирнов зазначив:
Причин для переходу парафій багато, але небезпека втрати церкви може стати додатковим стимулом для переходу до ПЦУ.
В окремих коментарях Смирнов сказав, що це не стосується парафій, які базуються у власних церквах, тому вони, ймовірно, продовжать свою діяльність.
Їм нічого не загрожує навіть після того, як суд припинив реєстрацію юридичної особи. Громади можуть діяти без реєстрації, а храми можуть бути зареєстровані як власність фізичних осіб. Віряни УПЦ і надалі зможуть у них збиратися і молитися.
Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній прокоментував, що новий законопроект дає можливість вірянам скинути російське ярмо:
Закон дає можливість усім релігійним структурам, які ще не зробили цього, повністю звільнитися від контролю Москви.
Предстоятель ПЦУ також заявив, що готовий до діалогу зі своїм колегою з УПЦ МП митрополитом Онуфрієм.
Адже кожна громада, згідно з українським законодавством і згідно з новоприйнятим законом, має можливість змінити юрисдикцію… Ми готові об’єднатися у цей важкий час випробування війною, коли нас намагається знищити агресор.
Голова ДЕСС Віктор Єленський навіть пообіцяв створити модель, де не буде «принижених і ображених, переможців і переможених, де кожен буде триматися свого», якщо УПЦ МП вирішить об’єднатися з ПЦУ.
Цей заклик до об’єднання вже наштовхнувся на відсіч зсередини УПЦ МП.
Митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука, якого зараз звинувачують у розпалюванні релігійної ворожнечі, написав Онуфрію лист із застереженням від компромісів з ПЦУ.
Наша совість чиста перед Богом і нашим народом. Нам нема чого соромитися. Ніякі переслідування, утиски і погрози з боку ворогів нашої Церкви не зможуть похитнути нашу віру і впевненість у своїй праведності!
За даними джерел BBC в УПЦ МП, пропозицію в церкві сприйняли в кращому випадку прохолодно.
Залишити відповідь