В умовах війни Україна не лише захищається від агресора, а й бореться за своє місце у світовій політиці. Нещодавня заява Дональда Трампа, який уникнув прямої відповіді на питання про статус України як суб’єкта, ще раз нагадала: головне питання – не кордони, а саме право на голос у переговорах, що визначатимуть майбутнє країни.
Суб’єктність: не просто концепція, а виживання
Для Києва питання участі у переговорах – це не просто формальність. Це червона лінія, за яку заходити не можна. Західні партнери повинні розуміти: всі переговори щодо майбутнього України мають відбуватися лише за її безпосередньої участі, а не за її спиною.
Приклади історії чітко демонструють, що буває, коли інші держави приймають рішення за маленьку, але стратегічно важливу країну. Чехословаччина у 1938 році мала сильну армію, розвинену військову промисловість, а її танки перевершували німецькі. Проте вона не витримала тиску Вермахту через те, що союзники – Франція та Велика Британія – не дали чіткої гарантії підтримки. Якщо б вони тоді рішуче виступили на боці Чехословаччини, Друга світова могла б піти іншим шляхом.
Америка як партнер: допомагати чи не заважати?
Заява Трампа ще раз змушує Київ замислитися: чи можна розраховувати на США як на стратегічного союзника? Якщо Вашингтон і надалі залишатиметься в позиції невизначеності щодо ролі України у переговорах, Київ має право переглянути свої відносини з ним.
Варіантів декілька:
- Розширення співпраці з Європою. Вже зараз Україна має стратегічні домовленості з Rheinmetall, контракт на сто років із Великою Британією, активну взаємодію з Францією, країнами Балтії та Скандинавією.
- Посилення військово-промислового партнерства. Український ВПК демонструє потенціал, що дозволяє розширювати виробництво і разом із європейськими гігантами створювати конкурентоспроможні військові технології.
- Самостійна стратегія без «залежності від США». Якщо Вашингтон продовжить вагатися, Київ може повністю змістити акцент у бік ЄС, навіть якщо це означатиме вихід із деяких партнерських угод із Америкою.
Головне – не підписувати невигідних договорів
Сьогодні Україна має чітко тримати свою позицію: жодні угоди, що передбачають поступки перед Росією, не можуть бути підписані під тиском США чи будь-кого іншого.
Історія знає багато випадків, коли сильні світу цього нав’язували слабшим державам свої умови. Але в ХХІ столітті Україна не може дозволити собі повторити ці помилки.
Україна вже показала світу, що вона – не просто територія чи буферна зона, а суб’єкт міжнародної політики. І цей статус не може бути поставлений під сумнів ні Вашингтоном, ні Москвою, ні будь-якою іншою країною.
Автор: Ігаль Левін.
Вам також буде цікаво прочитати думки брогера аналітика про те, що війна, яка зараз триває – лише початок ще більшого конфлікту.
Залишити відповідь