Сім’я легендарного англійського футболіста Кевіна Кігана повідомила про його смерть. Дворазовий володар «Золотого м’яча», ікона «Ліверпуля» 1970-х та успішний тренер пішов із життя в оточенні рідних після тривалої боротьби з онкологічним захворюванням, пише MigNews.
Про це повідомляє Literat-program.pl. з посиланням на офіційну заяву родини.
Останні місяці життя
76-річний Кіган останніми роками протистояв раку. У січні 2026-го родина публічно розповіла, що хвороба перейшла на четверту стадію. Незважаючи на важкий діагноз, футболіст залишався оточений турботою близьких до останньої миті.
З величезним сумом ми повідомляємо, що наш любий Кевін помер у віці 75 років. Він боровся з раком і відійшов у мирі, оточений дружиною та дочками. Кевін був неймовірно люблячим чоловіком, батьком і дідом. Це була його команда. Просимо поважати наше право на приватність у цей важкий час, — йдеться у заяві сім’ї.
Шлях легенди
Кевін Кіган залишив яскравий слід в історії світового футболу. За кар’єру він провів понад 750 офіційних матчів. Найяскравіший період — шість сезонів у «Ліверпулі» (1971–1977), де він став ключовим гравцем «червоних» під керівництвом Боба Пейслі.
Саме в мерсісайдському клубі Кіган здобув свої головні трофеї як гравець:
- Лігу чемпіонів (1977)
- Два Кубки УЄФА (1973, 1976)
Після переходу до німецького «Гамбурга» Кевін досяг вершини індивідуальної слави — двічі поспіль, у 1978 та 1979 роках, він отримував «Золотий м’яч». Англійський нападник став символом технічного, розумного та неймовірно енергійного футболу.
Тренерська кар’єра
Після завершення ігрової кар’єри Кіган не залишив футбол. Він очолював «Ньюкасл Юнайтед» (двічі), «Фулгем», «Манчестер Сіті» та збірну Англії. Особливо теплі спогади вболівальники «сорок» зберігають про перше перебування в «Ньюкаслі» у 1990-х, коли Кіган подарував команді яскраву атакувальну гру та емоції, які досі пам’ятають на «Сент-Джеймс Парк».
Повна біографія Кевіна Кігана
Кевін Кіган, повне ім’я якого — Джозеф Кевін Кіган, народився 14 лютого 1951 року в англійському Донкастері. Професійну футбольну кар’єру він розпочав у 1968 році в клубі «Сканторп Юнайтед», дебютувавши за основну команду у 17-річному віці. Талановитого нападника помітив наставник «Ліверпуля» Білл Шенклі, після чого в 1971 році футболіст перейшов до мерсісайдського клубу. Саме на «Енфілді» Кіган перетворився на одну з найбільших зірок англійського футболу 1970-х років. У складі «Ліверпуля» він утворив результативний атакувальний дует із валлійським нападником Джоном Тошаком.
Протягом шести сезонів у «Ліверпулі» Кіган виграв три чемпіонати Англії, Кубок Англії, два Кубки УЄФА та Кубок європейських чемпіонів. Загалом за мерсісайдський клуб нападник провів 323 офіційні матчі та забив 100 голів. У 1977 році він залишив Англію та перейшов до німецького «Гамбурга», ставши одним із найвідоміших англійських футболістів, які наважилися продовжити кар’єру за кордоном. У Німеччині Кіган допоміг команді виграти Бундеслігу та дійти до фіналу Кубка європейських чемпіонів. Саме під час виступів за «Гамбург» він двічі поспіль отримав «Золотий м’яч» — у 1978 та 1979 роках.
Після повернення до Англії Кіган захищав кольори «Саутгемптона», а завершував ігрову кар’єру в «Ньюкасл Юнайтед». За збірну Англії нападник провів 63 матчі, забив 21 гол і тривалий час був капітаном національної команди. Після завершення виступів він розпочав тренерську кар’єру, під час якої очолював «Ньюкасл», «Фулгем», «Манчестер Сіті» та збірну Англії. Найбільш пам’ятним став його перший період у «Ньюкаслі»: Кіган повернув клуб до елітного дивізіону та в сезоні 1995/96 боровся за чемпіонство в Прем’єр-лізі. За емоційний характер, атакувальний стиль і тісний зв’язок із уболівальниками він отримав прізвисько «Король Кев».
Поза футбольним полем Кіган залишався однією з найбільш упізнаваних спортивних постатей Великої Британії. Він брав участь у телевізійних програмах, записував музичні композиції та регулярно працював футбольним експертом. У 1982 році за заслуги перед англійським футболом спортсмена нагородили орденом Британської імперії. Його ім’я внесли до Зали слави англійського футболу, а клуби, за які він грав і які тренував, називали його символом цілої епохи. Після смерті Кігана 20 липня 2026 року численні клуби, колишні партнери та вболівальники опублікували слова співчуття і згадки про його внесок у світовий футбол.
Вічне місце в історії
Смерть Кігана — це втрата для цілого покоління. Він належав до тієї когорти британських легенд, які поєднували талант, характер і харизму. Його порівнювали з найкращими нападниками епохи, а стиль гри надихав багатьох майбутніх зірок.
Напередодні, у квітні 2026-го, світ футболу вже втратив ще одного видатного фахівця — румунського тренера Мірчу Луческу.
Родина Кігана попросила шанувальників утриматися від нав’язливого вторгнення в їхнє горе і просто зберегти пам’ять про Кевіна як про видатного спортсмена та людину.
Дізнайтесь, чому 27-річний Мбаппе вперше в кар’єрі не зіграє у фіналі ЧС.
