Правильно — я їжджу. Форма «їздю» в українській літературній мові помилкова. Водночас «ждж» живе тільки в першій особі однини: ти їздиш, він їздить, ми їздимо — тут знову «зд».
Яке правило діє
Український правопис 2019 року в § 16 описує чергування приголосних під час словозміни. Серед пар, що змінюються в першій особі однини дієслів теперішнього часу, там названо зд — ждж, і прикладом наведено саме ї́здити — ї́жджу — ї́жджений. За тим самим механізмом з переходить у ж (ла́зити — ла́жу), а в § 15 описано подібну пару д — дж (ра́дити — ра́джу, схо́дити — схо́джу).
Офіційний текст правопису можна перевірити на сайті МОН. Повну таблицю відмінювання дієслова подає словник «Горох».
Отже, «ждж» — не примха, а та сама логіка, що в парі «ходити — ходжу». Ніхто не скаже «я ходю», і «я їздю» звучить для носія літературної мови так само неприродно.
Усі форми дієслова «їздити»
| Форма | Правильно | Неправильно |
|---|---|---|
| я (теперішній час) | їжджу | їздю, їзжу, їжжу |
| ти | їздиш | їжджиш |
| він, вона | їздить | їжджить |
| ми | їздимо (їздим) | їжджимо |
| ви | їздите | їжджите |
| вони | їздять | їжджать |
| минулий час | їздив, їздила | їжджав |
| наказовий спосіб | їздь, їздьмо, їздьте / їздіть | їжджай |
Наголос в усіх особових формах падає на перший склад: ї́жджу, ї́здиш, ї́здять.
Приклади в реченнях
- Я їжджу на роботу трамваєм, бо так швидше, ніж маршруткою.
- Ти часто їздиш до батьків у Житомир?
- Щосуботи ми їздимо на ринок за овочами.
- Не їздь нічною трасою без потреби.
- Колісні сліди лишилися на добре наїждженій ґрунтовці.
Чим «їжджу» відрізняється від «виїжджаю»
Тут найчастіше плутаються. У дієсловах на кшталт «виїжджати», «приїжджати», «переїжджати» буквосполучення «ждж» стоїть в усіх формах: виїжджаю, виїжджаєш, виїжджали. Це окремі дієслова з суфіксом -а-, і чергування в них закріпилося в основі. Докладно про це — у нашому матеріалі «Виїжджаю чи виїзджаю» та в розборі «Приїжджаю чи приїзджаю».
А от «їздити» відмінюється інакше: ждж лише в «я їжджу» та в дієприкметнику «їжджений», решта форм зберігає «зд».
Типові помилки
- «Я їздю» — розмовна ненормативна форма, яку підказує «їздиш». Правильно: я їжджу.
- «Їзжу», «їжжу» — спроба записати вимову. Звук у цьому слові справді чується як довгий «ж», але на письмі стоїть «ждж».
- «Ти їжджиш» — перенесення чергування на інші особи. Правильно: ти їздиш.
- «Іздити», «ізжу» — помилка на початку слова. Корінь пишемо з «ї»: їздити, їжджу.
Простий спосіб перевірити себе — підставити «ходити»: ходжу — їжджу, ходиш — їздиш. Якщо форма звучить природно з «ходити», так само працює й «їздити».
Фото: архівне фото, швидкісний трамвай у Києві. George Chernilevsky / Wikimedia Commons, CC BY 4.0, commons.wikimedia.org.
