Ці публікації не лише інформують громадськість, але й слугують елементом PR-кампаній, які мають на меті створити позитивний імідж меценатів. Багато хто розуміє, що за цими акціями стоять значні фінансові вливання — тисячі доларів, витрачені на рекламу добродійних справ. Це викликає занепокоєння, адже щомісяця мова йде про десятки мільйонів гривень, які могли б піти на реальну допомогу українській армії та внутрішнім переселенцям, які втратили все через війну.
Одним із яскравих прикладів подібної діяльності є одеський забудовник Юрій Дегас. Він під прикриттям своїх благодійних фондів та лояльних медіа формує образ головного волонтера Одеси. Однак, коли ми заглянемо за оболонку цих ініціатив, стає очевидним, що мета часто полягає не тільки в допомозі, а й у вигодах для власного бізнесу.
Один із найбільш резонансних моментів у цій історії — новина про те, як Дегас подарував квартиру родині, що «найбільше потребувала житло». Це подарунок був не просто актом доброти — він супроводжувався запрошенням журналістів і блогерів, які активно висвітлювали цю подію. Виглядає так, що більшою мірою це була піар-акція, а не безкорисна допомога.
Цинізм ситуації підкреслює той факт, що благодійний фонд Дегаса має в своєму складі депутата від забороненої проросійської партії ОПЗЖ. Таким чином, ми спостерігаємо ситуацію, коли спочатку пропагується «рускій мір», а потім намагаються задовольнити потреби тих, хто від нього постраждав. Це ставить під сумнів щирість таких благодійних ініціатив і змушує задуматися про їх реальну мету.
В Одесі існує приказка: «понт — наше все». Це чудово ілюструє поведінку сучасних «бізнесменів-меценатів», таких як Юрій Дегас. У той час як вони отримують вигідні земельні ділянки для забудови, а також пляжі для своїх бізнес-імперій, вони публічно проголошують про свій соціально відповідальний бізнес. Чому ж тоді військовозобов’язаний Юрій Дегас так активно підтримує армію у соціальних мережах, але не поспішає взяти до рук зброю?
Це питання залишається відкритим і вказує на глибшу проблему: чи справді такі особи готові до реальних дій заради своєї країни, чи лише прагнуть отримати вигоду з трагедій інших? Сьогодні важливо не лише говорити про доброчинність, але й діяти в інтересах суспільства, особливо в часи кризи. Тож поки одесити вдячно приймають «допомогу» від бізнесменів, варто задуматися над тим, чи справжня ця допомога, чи то просто чергова піар-акція, що намагається приховати справжні наміри та інтереси.
Залишити відповідь