Переговори України і Росії з початку російського вторгнення були темою, оповитою суперечками, сумнівами та обережним оптимізмом.
Дискусії про мир зараз стають особливо актуальними, коли війна точиться уже другий рік, а світова спільнота дедалі сильніше відчуває економічні та політичні наслідки конфлікту між двома країнами.
Втім, чи справді можливо сьогодні знайти компроміс, чи переговори залишаються формальністю, яка не веде до швидкого відновлення миру?
Позиції сторін: домовлятись чи воювати?
Обидві сторони конфлікту — Україна та Російська Федерація — офіційно заявляють, що готові до переговорів, але їхні умови кардинально різняться.
Для України визначальними в майбутніх переговорах залишаються відновлення територіальної цілісності та суверенітету країни у міжнародно визнаних кордонах, включаючи повернення окупованих територій Донбасу, півдня та Криму.
У РФ умови переговорів звучать інакше.
Кремль наполягає на гарантіях безпеки для себе і наполягає на визнанні своєї заявленої анексії українських територій.
Такі вимоги Україні та її західним союзникам виглядають неприйнятними, що автоматично завдає удару по ефективності переговорного процесу та переводить його у дипломатичний глухий кут.
Світова спільнота: підтримка миру чи тиск на Росію?
Міжнародна спільнота активно стежить за переговорним процесом та всіляко підтримує Україну.
Західні партнери послідовно підкреслюють, що подальший мирний процес може відбуватися виключно на умовах Києва, без нав’язування сторонніх сценаріїв та компромісів, занадто вигідних для Кремля.
У свою чергу, Росія очікує послаблення санкцій та міжнародної ізоляції, постійно натякаючи, що готова «піти на поступки», але не на ключові питання територіальних та політичних вимог.
Хоча Захід підтримує дипломатичне врегулювання, країни НАТО та ЄС на сучасному етапі не схильні довіряти Москві.
Практика останніх десяти років засвідчила, що переговори з Росією не завжди дають очікувані результати.
Це накладає на дипломатичні зусилля додатковий виклик.
Чому переговори заходять у глухий кут?
Є кілька важливих факторів, які сильно ускладнюють переговорний процес:
- Неприйняття Росією базових принципів міжнародного права та територіальної цілісності України.
- Недовіра між сторонами внаслідок постійного порушення Росією взятих на себе зобов’язань.
- Системний фактор режиму Путіна, який вважає будь-які поступки та компроміси ознакою слабкості, що може підірвати його авторитет всередині самої Росії.
- Небажання України приймати територіальні компроміси чи будь-які поступки, які легалізували б окупацію територій.
Проте навіть з огляду на ці факти, міжнародні експерти продовжують наполягати, що дипломатичні шляхи вирішення конфлікту — єдині можливі та прийнятні.
Війна на полі бою несе занадто високі загрози та витрати для обох сторін конфлікту.
На що може розраховувати Україна?
Наразі Україні важливо продовжувати стояти на початкових принципах власної територіальної цілісності і водночас дипломатично залучати якомога ширші міжнародні кола.
Активна підтримка Заходу, єдність усередині українського суспільства та посилення української армії дають усі підстави не йти на поступки агресору.
Це ключово важливо й для економіки України, оскільки будь-який компроміс щодо врегулювання конфлікту відкриє шлях для розблокування інвестиційних потоків та міжнародної фінансової допомоги і суттєво підвищить довіру інвесторів до країни.
Висновок: шлях до миру є, але не швидкий
Переговори між Україною і Росією на сьогодні виглядають більше як довгий та складний процес, аніж швидкий шлях виходу із війни.
Занадто різні політичні умови сторін, цілі та геополітичні амбіції роблять майбутні домовленості надзвичайно складними.
Водночас саме через переговори у кінцевому підсумку пролягає шлях до припинення війни, навіть якщо цей шлях здається досить довготривалим та непростим.
Сьогодні єдиний можливий компроміс для України і Західних партнерів — повернення РФ до принципів міжнародного права та територіальної цілісності України.
Та чи зможе російська сторона прийняти таке рішення — питання, на яке немає однозначної відповіді.
І допоки сторони не знайдуть взаємоприйнятних рішень, на жаль, йтиметься більше про глухий кут, ніж про швидке припинення бойових дій у центрі Європи.
Залишити відповідь