10 червня 2026 року Україна втратила одного з архітекторів своєї сучасної державності. На 72-му році життя відійшов у вічність Вячеслав Іванович Бєльський — народний депутат України II скликання (1994–1998 роки), учасник історичного голосування за Конституцію України 28 червня 1996 року, пише MigNews.
Про смерть політика повідомила пресслужба Верховної Ради. У парламенті підкреслили, що Бєльський належав до того покоління депутатів, яке в надскладних умовах пострадянського переходу заклало фундаментальні основи незалежної української державності.
Від колгоспного керівника до творця Основного Закону
Вячеслав Бєльський народився 4 травня 1954 року в селі Сасівка Компаніївського району Кіровоградської області. За фахом — вчений-агроном. До обрання до Верховної Ради він очолював колгосп «Україна» у Василівському районі Запорізької області. Саме звідти, по Василівському виборчому округу №189, його обрали народним депутатом.
У парламенті другого скликання Бєльський працював у Комітеті з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села. Це був період радикальних трансформацій: розвал колгоспної системи, перші спроби земельної реформи, гостра економічна криза та політична нестабільність. Як людина з реальним аграрним досвідом, він активно відстоював інтереси сільських громад.
Коментар колеги-депутата II скликання (анонімний, з архівних свідчень):
Для багатьох із нас, хто прийшов із села чи виробництва, робота в Раді була не про кар’єру, а про виживання країни. Вячеслав розумів землю і людей, які на ній працюють. Він не був красномовним трибуном, але коли говорив про село — його слухали.
Історичний голос за Конституцію
Найвагомішим моментом його політичної біографії стало підтримання Конституції України. 28 червня 1996 року, після багатьох місяців запеклих дебатів, нічних сесій і компромісів, Верховна Рада ухвалила Основний Закон. Бєльський, який на той момент входив до лівого спектру (фракція комуністів), був серед 315 депутатів, що сказали «за».
Коментар історика та фахівця з конституційного права, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ігоря Коліушко:
Голоси таких депутатів, як Бєльський, були надзвичайно важливими. Вони представляли лівий фланг, який міг заблокувати процес. Але вони зробили вибір на користь держави. Це був момент національного компромісу, коли навіть ті, хто ностальгував за СРСР, зрозуміли: Україна має бути єдиною і незалежною. Конституція 1996-го — це не ідеальний документ, але він став основою нашої правової системи на десятиліття вперед».
Людина свого часу та її спадщина
Бєльський не прагнув гучної слави. Він уособлював покоління «практиків» — людей, які перейшли від радянської системи до будівництва нової держави. Після завершення депутатських повноважень у 1998 році він продовжував працювати в аграрній та промисловій сферах, зокрема як генеральний директор ВО «Енергохім».
Вячеслав Бєльський прожив життя, пов’язане з українською землею — від сівозмін і врожаїв до голосування за головний документ країни. Його шлях ілюструє, як звичайні фахівці з регіонів стали співтворцями нової України.
Вічна пам’ять
У період повномасштабної війни та боротьби за ідентичність особливо важливо віддавати шану тим, хто в 90-х закладав правовий фундамент незалежності. Конституція 1996 року досі є головним щитом українського суверенітету.
Дізнайтесь, хто такий Ярослав Іванов та що відомо про загибель 23-річного музиканта з позивним «Варнак».
