Кремлю не потрібне перемир’я — йому потрібна капітуляція України

Минулої ночі Росія знову атакувала Україну іранськими дронами-камікадзе “Шахед”, повідомляє MigNews. Під ударами опинилися населені пункти в Донецькій, Київській, Житомирській, Сумській, Чернігівській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській та Черкаській областях. Одна з атак влучила прямо в лікарню в Сумах.

Це черговий доказ того, що Росія цілеспрямовано знищує цивільну інфраструктуру. Кремлю не потрібне перемир’я — йому потрібна капітуляція України. І хоча в міжнародному дискурсі все частіше звучать заклики до переговорів, варто чітко розуміти: “перемир’я” в інтерпретації Путіна — це не про мир, а про те, щоб Україна склала зброю. Про це написав в своєму Telegram каналі військовий блогер Ігаль Левін.

Чому Кремль боїться сильної української армії

Головна мета Росії у будь-якому форматі переговорів — скорочення боєздатності України. Всі спроби обмежити мобілізацію, призупинити військову допомогу, урізати фінансування оборонного сектору або обмежити виробництво зброї — це не просто “компроміси”. Це фундаментальні кроки до майбутньої капітуляції.

З 2022 року будь-який дипломатичний маневр з боку Кремля супроводжується саме цією вимогою: зробити українську армію слабшою. Тому що сильне військо, розвинений ОПК та мобілізаційний потенціал України — це не просто питання безпеки, це питання самого існування держави.

США та Захід: їхні інтереси не збігаються з українськими

Нещодавня заява сенатора США Марко Рубіо про те, що “Росію неможливо перемогти” — це черговий прояв політичної гри. Насправді це не про неможливість перемоги, а про небажання Вашингтона, щоб Росія зазнала нищівної поразки. В історії Росія неодноразово програвала, зокрема у війні з Японією 1904–1905 років. Тож твердження про її “непереможність” — це не факт, а політичний маніпулятивний наратив.

Україні слід бути готовою до хвилі подібних заяв і спроб міжнародних партнерів схилити її до поступок. Але реальна політика — це не про емоції, а про інтереси. США хочуть, щоб війна не розросталася, але це не означає, що Україна має грати за їхніми правилами.

Що робити Україні?

Україні не можна дозволяти собі розслабитися чи вестись на політичні трюки. Стратегія має бути чіткою:

• Не вестися на уловки дипломатичних “миротворців”, які насправді просувають сценарій поступової капітуляції.
• Нарощувати військову міць, розвивати оборонно-промисловий комплекс і зміцнювати мобілізаційні резерви.
• Посилювати зв’язки з Європою та іншими союзниками, вибудовуючи довготривалу систему підтримки.
• Продовжувати бити Росію, завдаючи їй максимальних втрат як у військовій, так і в економічній площині.

Це не просто тимчасові заходи — це фундамент, на якому має стояти Україна. Поки є сильна армія, поки триває мобілізація і зміцнюється оборонний потенціал, шансів на капітуляцію у Кремля не буде.

Раніше Ігаль заявив, що союзники США можуть почати створювати власні ядерні арсенали.