«Изделие-30» — це нова російська крилата ракета, про яку повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Відомості про цей виріб стали публічними після того, як українська розвідка оприлюднила інтерактивну 3D-модель, а також перелік основних вузлів і компонентів, пише MigNews. Перші випадки застосування ракети проти України були зафіксовані наприкінці минулого року.
Також зазначається, що ідентифікацію виконали за маркуванням і конструктивними характеристиками, які дозволили визначити розробника. Окремий акцент зроблено на тому, що цей тип зброї демонструє залежність російського ВПК від доступності електроніки та кооперації виробників.
Що таке «Изделие-30»: основні характеристики ракети
За даними розвідки, ракета має розмах крил близько трьох метрів, що відповідає класу авіаційних крилатих ракет, розрахованих на політ на значну відстань. Бойова частина заявлена масою 800 кілограмів, і це вказує на орієнтацію на ураження великих або укріплених цілей. Дальність застосування оцінюється щонайменше у 1500 кілометрів, що потенційно дає можливість атакувати об’єкти далеко в тилу. Сукупність цих параметрів свідчить, що ракета створювалася як засіб далекого ураження з важким корисним навантаженням. Водночас реальні можливості залежать від точності наведення, профілю польоту, стійкості до РЕБ та якості компонентів, які використовуються у системах управління.
Хто розробник і як ракету ідентифікували
Українська розвідка повідомляє, що ракету ідентифікували як розробку дослідно-конструкторського бюро «Звезда». Це бюро входить до складу корпорації «Тактичне ракетне озброєння», що об’єднує виробників різних типів ракетного озброєння. Визначення розробника зробили на основі маркувань та конструктивних ознак, які повторюються у продукції конкретної школи проєктування. Такий підхід дозволяє співставляти знайдені вузли з уже відомими зразками та їхніми технічними рішеннями. Для журналістського пояснення важливо, що «ідентифікація» тут означає не припущення, а аналіз ознак, які прив’язані до ланцюжка виробників і типових комплектуючих. Саме тому в повідомленнях ГУР багато уваги приділено деталям уніфікації та походженню компонентів.
Уніфікація з іншими ракетами РФ
У ГУР зазначають, що частина технічних рішень у «изделии-30» уніфікована з іншими виробами цього розробника та корпорації загалом. Зокрема, піроклапан пневматичної системи названо ідентичним елементам ракети Х-35У. Також повідомляється, що авіаційний катапультний пристрій подібний до систем АКУ-5М, які використовуються для ракет типу Х-101, Х-55 та Х-555. Практичний сенс уніфікації полягає у спрощенні виробництва, ремонту та логістики, адже частину вузлів можна робити серійно під кілька типів озброєнь.
З іншого боку, уніфікація робить виробникa більш прогнозованим для технічної розвідки, тому що однакові деталі легше розпізнавати у уламках. Для України це може означати швидше встановлення типу ракети після атаки та кращу підготовку аналітики щодо її технічної «начинки».
Що таке «Изделие-30»: навігація та склад електроніки
Окремо наголошується на супутниковій навігаційній системі, яка, за оцінкою ГУР, поєднує вироби двох різних російських компаній. Йдеться про завадозахищений приймач супутникового сигналу з цифровою антенною решіткою «Комета-М12» та приймально-обчислювальний блок, створений на базі приймача NAVIS NR9.
Для інтеграції цих вузлів, за повідомленням розвідки, використовується блок спряження виробництва підприємства «Темп-Авиа», яке також виготовляє польотні контролери для керованих авіаційних бомб. Важливий момент у тому, що всі три складові навігаційної системи, як зазначається, містять компоненти іноземних виробників, зокрема зі США, Швейцарії, КНР та Нідерландів. Це підкреслює, що навіть за наявності «російських» модулів у системі наведення зберігається залежність від імпорту та глобальних ланцюгів постачання.
Блок управління бойовою частиною та «російська» елементна база
Ще один вузол, який згадують у повідомленнях, — електронний блок управління бойовою частиною БУБС-30. За даними ГУР, цей блок виконаний на російській елементній базі, і ключовим компонентом названо 32-розрядний мікроконтролер архітектури ARM 1986ВЕ1АТ виробництва компанії «ПКК Міландр». Така деталь важлива, бо демонструє, що в окремих сегментах РФ намагається використовувати власні мікроконтролери або локально вироблені рішення. Однак навіть наявність «вітчизняного» мікроконтролера не спростовує залежність від іноземних компонентів у інших критичних блоках, особливо в навігації та зв’язку.
У практиці аналізу трофейних зразків саме поєднання різних компонентів часто показує, які вузли російська промисловість здатна закривати самостійно, а які — ні. Для читача це означає просту річ: технологічна стійкість ракети визначається не одним чипом, а всією системою, де навіть невеликий імпортний елемент може бути критичним.
Хто такий Аліреза Арафі: новий тимчасовий лідер Ірану після загибелі Хаменеї.
