Радянська та російська акторка Лідія Федосєєва-Шукшина, яка померла на 89-му році життя, мала значно тісніший зв’язок з Україною, ніж могли знати її глядачі. Вона жила в Києві, працювала на українських кіностудіях, знімалася в Одесі та співпрацювала з українськими режисерами. Однак після початку повномасштабного російського вторгнення її позиція щодо України викликала суперечки. Особливої уваги заслуговує історія акторки, яка будувала кар’єру в українському кінематографі, але згодом, за повідомленнями ЗМІ, підтримала дії держави-агресорки.
7 листопада 2026 року про смерть 88-річної артистки повідомила її донька Марія Шукшина. Як пише Deutsche Welle, у жовтні акторку госпіталізували через серйозні проблеми із серцем, а згодом ввели в медикаментозну кому. Лікарям вдалося тимчасово стабілізувати її стан, проте він залишався важким. Причиною смерті, за словами родичів, стала серцева недостатність.
Чому Лідія Федосєєва-Шукшина жила в Києві
Як зазначає MigNews, маловідомою сторінкою біографії акторки залишається її життя в українській столиці. Першим чоловіком Федосєєвої був актор В’ячеслав Воронін, який працював в українському кінематографі. У подружжя народилася донька Анастасія. У цей період артистка певний час проживала в Києві та брала участь у кінопроєктах українських студій.
Її професійна діяльність була пов’язана насамперед із Київською кіностудією імені Олександра Довженка та Одеською кіностудією. Саме українська кіновиробнича база стала частиною раннього творчого шляху Федосєєвої-Шукшиної. Згодом акторка здобула загальносоюзну популярність завдяки роботам Василя Шукшина, але зв’язки з українським кіно не припинилися.
У яких українських фільмах знімалася акторка
Фільмографія Федосєєвої-Шукшиної включає низку стрічок, пов’язаних з українськими містами, режисерами та кіностудіями. Серед них є як радянська класика, так і телевізійні проєкти часів незалежної України. Деякі картини добре знайомі українським глядачам, хоча не всі пам’ятають, що в них знімалася саме ця акторка.
| Фільм | Рік | Зв’язок з Україною |
|---|---|---|
| «Максим Перепелиця» | 1955 | Виробництво Київської кіностудії імені Довженка |
| «Катя-Катюша» | 1959 | Український кінопроєкт |
| «Люди моєї долини» | 1960 | Карпатська тематика |
| «Спасіть наші душі» | 1960 | Робота Одеської кіностудії |
| «І завтра жити» | 1987 | Зйомки в українському кінематографі |
| «Вечори на хуторі біля Диканьки» | 2001 | Український телевізійний мюзикл |
| «Жіноча інтуїція 2» | 2005 | Фільм української режисерки Оксани Байрак |
Особливе місце серед цих робіт займають «Вечори на хуторі біля Диканьки». У популярному новорічному мюзиклі Федосєєва-Шукшина зіграла російську імператрицю Катерину II. Частину сцен знімали в Маріїнському палаці в Києві. Стрічку багато років показували на телебаченні під час зимових свят.
Що Федосєєва-Шукшина говорила про війну проти України
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну позиція акторки стала окремою темою обговорення. За повідомленнями українських медіа, вона підтримувала російську сторону. Водночас інформація про її ставлення до війни переважно надходила через представників артистки, а не з її власних розгорнутих публічних заяв.
Зокрема, адвокатка акторки розповідала про допомогу дітям, які постраждали від воєнних дій. Представниця Федосєєвої-Шукшиної пояснювала її позицію особистим досвідом пережитої в дитинстві блокади Ленінграда.
Труднощі воєнного часу та часу блокади навчили її того, що необхідно допомагати. Вона допомагає нашій країні, оскільки вважає це дуже важливим для себе, — зазначала представниця артистки.
Ці слова українські медіа розглядали в контексті підтримки Росії під час її агресії проти України. При цьому важливо розрізняти повідомлення представників акторки та її особисті публічні висловлювання.
Як родина акторки пов’язана з війною
Окрему увагу привертає позиція доньки артистки Марії Шукшиної. Російська акторка та телеведуча неодноразово публічно висловлювала підтримку політиці Володимира Путіна. Вона також підтримувала російське вторгнення, використовуючи офіційну риторику Кремля.
Ще одна історія пов’язана з онуком Федосєєвої-Шукшиної Макаром Касаткіним. У січні 2025 року російські та українські медіа повідомляли, що він брав участь у бойових діях на боці Росії. Пізніше з’явилася інформація про його повернення до цивільного життя та акторської діяльності.
Таким чином, зв’язок родини Шукшиних з Україною має дві принципово різні сторони: багаторічну роботу в українському кінематографі та підтримку російської політики після початку війни.
Які ще маловідомі факти пов’язують акторку з Україною
У творчій біографії Федосєєвої-Шукшиної можна виділити кілька епізодів, які залишаються цікавими саме для української аудиторії. Вони стосуються не лише фільмів, а й особистого життя, географії зйомок та співпраці з кінематографістами.
- Певний час акторка проживала в Києві після одруження з В’ячеславом Вороніним.
- На початку кар’єри працювала над фільмами, створеними на українських кіностудіях.
- Знімалася в кінопроєктах, пов’язаних з Одесою та Карпатами.
- Зіграла Катерину II у телевізійному мюзиклі «Вечори на хуторі біля Диканьки».
- У 2005 році взяла участь у фільмі «Жіноча інтуїція 2» української режисерки Оксани Байрак.
Історія Федосєєвої-Шукшиної показує, наскільки тісно в радянський період перепліталися українська та російська кіноіндустрії, і як по-різному згодом склалися політичні позиції їхніх представників.
Чому українські глядачі пам’ятають Федосєєву-Шукшину
Для старшого покоління глядачів акторка насамперед асоціюється з фільмами «Калина червона», «Пічки-лавочки», «12 стільців» та «Вони билися за Батьківщину». Ці картини десятиліттями демонструвалися на радянському, а згодом і пострадянському телебаченні. Водночас її участь в українських кінопроєктах часто залишалася поза увагою широкої аудиторії.
Після 1991 року Федосєєва-Шукшина продовжувала працювати в кіно, зокрема співпрацювала з українськими творчими командами. Одним із прикладів стала мелодрама «Жіноча інтуїція 2», яку зняла Оксана Байрак. Цей фільм вийшов уже в незалежній Україні та став частиною популярного телевізійного кінематографа 2000-х років.
Смерть акторки 7 листопада 2026 року знову привернула увагу до її багаторічної кар’єри. Для української аудиторії ця біографія має окремий історичний контекст — від роботи на кіностудіях Києва та Одеси до повідомлень про підтримку Росії під час повномасштабної війни.
