Сьогодні стало відомом, що кілька американських оборонних компаній розглядають можливість спільного виробництва на території України. Про це повідомив представник Держдепартаменту США в інтерв’ю виданню Defense One. Однак, як підкреслюється, перед таким рішенням стоять серйозні питання безпеки ведення бізнесу в зоні бойових дій.
За словами чиновника, Пентагон підштовхує американських оборонних підрядників до розширення співпраці з українськими колегами, але процес укладання угод йде повільніше, ніж у європейських компаній. Він додав, що промисловість зацікавлена в таких угодах, але вони повинні бути економічно обґрунтованими.
Представник Держдепу нагадав, що нещодавно компанія Northrop Grumman оголосила про плани виробляти боєприпаси на території України. Це перша публічна угода між американською компанією та Україною щодо виробництва зброї на території самої країни. Крім того, американські компанії зараз оцінюють місцеві та регіональні ринки, які зможуть пережити російсько-українську війну.
Той факт, що Пентагон підштовхує свої оборонні фірми відкривати та розвивати оборонні підприємства на території самої України, є хорошим сигналом до того, що у США та Заходу є довгострокові плани щодо українців і самої України і так просто її не планують залишати.
У нежиттєздатні проєкти Захід не вкладається. Там панує логіка: пливучому, незважаючи ні на що, допоможи (особливо якщо він пливе з однією зв’язаною рукою), а падаючого підштовхни.
У 2014-2015 роках американці, після довгих років пошуку, в кого вкластися в Сирії, вирішили зробити ставку на курдів, забезпечивши їх сучасною зброєю — від “Джавелінів” і “Хамві” до підтримки авіацією, артилерією та навіть висадивши до них на північ Сирії кілька тисяч своїх морпіхів (частина з яких досі там).
З американською допомогою курди відбили атаки своїх ворогів і розширилися, створивши самопроголошене і самоврядне квазі-державне утворення — Автономну адміністрацію північної та східної Сирії, також відому в просторіччі курдів як Рожава.
Здавалося б, справи у шоколаді: вороги розбиті, американці поруч, земля багата — є нафта і не тільки. Мовляв, залишилося тільки жити і не тужити. Але ні. У 2017 році глава економіки цієї самої Рожави говорив, що без інвестицій Заходу їм настане кінець. Без приходу великого капіталу не буде ні індустрії, ні інфраструктури. А без цих двох Рожава так і залишиться бідним аграрним квазі-державним утворенням.
Він тоді скаржився, що капітал боїться приходити. Мовляв, вони кличуть, а інвестори не хочуть вкладатися. І якщо так буде далі, то лавочку Рожави рано чи пізно доведеться закрити.
Глава економіки був правий. Не минуло й року, як прийшли, наприклад, турки, які вважають курдів-апочистів (а саме вони і створили це квазі-державне утворення) терористами і ведуть з ними вже десятки років війну. Вони зайняли спочатку один з кантонів Рожави — Афрін, а потім смугу території між кантонами Євфрат і Джазіра.
Американці тоді не втрутилися, що логічно. Турки не просто союзники по НАТО, вони важлива частина західної архітектури безпеки і гегемонії. До речі, США теж вважають курдів-апочистів офіційно терористами, що не завадило забезпечувати їх “Джавелінами”, наприклад. Але це окрема і по-своєму захоплююча історія.
За турками туди прийшли війська Асада і росіяни, куди ж без них. Загалом, стало очевидно, що Захід (і конкретно США) розумів, що Рожава — мертвонароджений проєкт і тому не вклався.
З іншого боку, є приклад Тайваню, який взагалі майже ніким не визнаний, а США, які його озброюють (причому не залишково, а дуже щільно і якісно), офіційно визнають, що це частина території КНР. Тому що Тайвань потрібен, без нього нікуди.
Є ще приклад Ізраїлю, у якого досі формально не прописані і не зафіксовані кордони (один з найважливіших пунктів державності), але який існує завдяки своїй великій і сильній армії, що забезпечує безпеку не тільки його громадянам, а й бізнесу та інвестиціям.
Так, у ці країни Захід вкладає свої ресурси і капітал, навіть незважаючи на їхній не найтиповіший і “хиткий” статус. А тих, хто нічого не може Заходу дати, кидають.
Я бачу все більше довгострокових проєктів і угод, які західні країни підписують з Україною — від таких гігантів, як Rheinmetall, до компаній “менших”. Не просто підписують, а вкладаються в проєкти на території самої України.
Причому на багато років вперед. І це незважаючи на те, що Україна, як і Тайвань, і Ізраїль, також у не найтиповішій ситуації, м’яко кажучи, і буквально ще на початку 2022 року США, Німеччина, Франція розглядали її саме як Рожаву, а не як кандидата для інвестицій капіталу.
Україні важливо вдосконалювати свої збройні сили не тільки для того, щоб захищати свій суверенітет, а й щоб інвестори розуміли, що є потенціал. Сильніша армія = більше західного капіталу = більше потенціалу для розвитку країни.
Автор: Ігаль Левін